Це місце, де небо торкнулося землі не лагідно, як звично, а з руйнівною силою. Отвір від ракети — не просто слід вибуху, а рана, що палахкотить біллю. Вона немов обернула світ донизу, замість повітря — безодня, замість тиші — глухий болісний ехо.
Картина фіксує миттєвість трагедії й довготу болю. Через мінімалізм форм вона стає потужним свідченням того, що сталося в Бучі — не через деталі, а через відчуття. Це не лише зображення місця удару. Це образ болю всього народу, застиглий у фарбі.
