Картина «Не бачу, не чую і не скажу» є глибоким роздумом про реальність війни та її вплив на людей і природу. На полотні я намагаюсь передати апокаліптичну атмосферу, де навіть міжнародні організації, які мали б бути символами миру, стають частиною системи, що не розуміє і не реагує на страждання, що тривають. Штаб ООН, як символ байдужості, об'єднується з образом акули, яка нагадує про руйнівний потенціал, здатний завдати більше шкоди, ніж будь-яка дипломатія. Людина, яка перебуває в човні, разом зі своїм котом, втілює переживання тих, хто на межі життєвих ризиків, бо вони не можуть чути повітряні тривоги і не мають доступу до світу, що залишається байдужим до їхнього болю. У роботі закладено також і алюзію на геополітичні процеси, що спричиняють знищення та руйнування, де кожен вибух — це не лише фізичний, а й емоційний біль для тих, хто переживає. «Не бачу, не чую і не скажу» — це картина про ті невисловлені переживання, що залишаються поза межами сприйняття міжнародного співтовариства.