Ця робота — про протитанкових їжаків, які стали для мене символом під час повномасштабної війни. До 24 лютого я майже не бачив їх у реальному житті. А коли почалася війна — вони з’явилися всюди: на блокпостах, у містах, селах, на дорогах. Різні — по-різному зварені, ржаві, масивні, трохи абсурдні й дуже справжні.
Я часто розглядаю їх уважно, коли проїжджаю повз. Вони надихають мене реальною силою, формою, характером. Я полюбив цю конструкцію — не як зброю, а як символ. І захотів залишити цей образ у картині.
На зображенні — абстрактна картина, виконана в кольорах українського прапора: синьому та жовтому. У центрі — прямокутне синє поле, оточене широкою жовтою рамкою. Саме там, у синьому квадраті, приховано форму — абстрактний образ протитанкового їжака, що проступає через гру текстур і відтінків. Його, як і в житті, треба побачити, відчути.
Так, мені дуже болить, що війна досі триває. Це не про героїзм. Це про те, що ми досі в цьому. І кожен їжак — як маркер часу, який не забувається.
