Моя перша виставка на Discovery Art Fair

Перша міжнародна виставка

Моя участь у Discovery Art Fair у Кельні, Німеччина (21–23 квітня 2023 року) — це не просто дебют на великій європейській арт-платформі, а точка неповернення у моєму творчому житті. Саме з цієї події все й почалося. Але за цим стоїть не лише моя праця, а й підтримка людей, які повірили в мене ще до того, як я сам наважився вірити в себе. У цьому блозі я розповідаю, як здійснив свою мрію — завдяки благодійникам, волонтерам та єдності.

Шлях до виставки

Я поділився своєю мрією про виставку в соціальних мережах, не сподіваючись на багато. Але зовсім несподівано отримав листа від іспанської галереї Galería Gaudí — вони зацікавилися моїми абстрактними роботами та запропонували показати їх на Discovery Art Fair у Кельні. Це було неймовірно хвилююче, але й тривожно водночас: участь у виставці була платною, а сума для мене виявилася недосяжною.

Я вирішив не здаватися. Відкрито написав про ситуацію своїм друзям та знайомим. Це був мій виклик самому собі: «А що, як спробувати?». І саме тоді з’явилися люди, без яких ця історія не стала б можливою. Перш за все — Олександр Земечев, керівник благодійної організації «Міжнародний Волонтерський Фонд Глухих «Чую серцем». Він не просто повірив у мене — він повністю профінансував участь у виставці. Це стало для мене потужною точкою опори. Саме з цієї миті мрія почала ставати реальністю. Я досі пам'ятаю цей момент як перехід з мрії в дію.

Разом сильніші — волонтерська підтримка

До Кельна зі мною поїхав Роман Солдатов — відомий волонтер родом із Донеччини, який нині мешкає в Італії. Він допоміг мені подолати логістичні труднощі, комунікаційні бар'єри та став справжньою опорою на кожному кроці. Без нього ця поїздка не мала б тієї внутрішньої сили. Це був той випадок, коли команда стає твоїм плечем у новому і складному середовищі. Я був не один — і це дало мені впевненість.

Дебют на міжнародній сцені

Discovery Art Fair у Кельні стала першим кроком у західному арт-просторі. Це був дебют на великій міжнародній виставці, де зібрались галеристи, куратори, митці та колекціонери з усього світу. За три дні вдалося побачити, як функціонує професійний арт-ринок і як живе сучасне мистецтво в європейському контексті.

Мої роботи вперше опинилися у фокусі міжнародної уваги. Відгуки, зацікавленість, діалоги — усе це дало розуміння, що художня мова може працювати без слів: емоції, ритм і колір передавали зміст напряму. Я відчув, що присутній не лише фізично, а як автор зі своїм баченням.

Саме на цій виставці вперше були представлені мої картини «Блекаут», «Pink vs Black», «Недоступність. Азовсталь» і «Наша мова — наша зброя». Ці роботи емоційні, зворушливі, виконані в абстрактному стилі, у рожевій та чорній гамі — кольорах, які стали для мене символічними у цей період. Вони одразу привернули увагу кураторів і стали частиною моєї авторської історії на міжнародній сцені.

Ця виставка стала важливою внутрішньою зміною. З’явилось відчуття впевненості — глухий художник може бути не лише почутим, а й видимим. Роботи «говорили» через текстури, композиції, палітру — і їх сприймали, розуміли, оцінювали. Саме тоді я усвідомив: рухаюсь у правильному напрямку.

Особливим моментом стала зустріч із глухими біженцями з України. Ми поспілкувались, я показав їм свої картини, поділився історією. Було багато щирих запитань, підтримки, вдячності. Їхня реакція стала для мене важливою підтримкою. Це ще раз довело: усе, що роблю — не дарма. Є зв’язок. Є сенс. Є для кого продовжувати.

Безмежна вдячність моїй команді

Ця історія — доказ того, що одна публікація може запустити ланцюг подій, який змінює життя. Мрія варта того, щоб її озвучити. Навіть якщо здається, що вона нереальна — шукайте. Світ не байдужий. Люди чують. Головне — не мовчати. Особливо тим, хто не чує, але говорить через інші форми — як я через мистецтво.

Я щиро вдячний Олександру Земечеву та всій команді фонду «Чую серцем» — за довіру, фінансування, мотивацію. Без вас цього не було б. Завдяки вам моя мрія стала дійсністю. Мистецтво стає можливим, коли навколо тебе — люди, що не бояться вкладати в сенс, довіру й майбутнє.

Ця виставка стала початком нового етапу мого життя — і це лише початок. Якщо ви зараз читаєте ці рядки і сумніваєтесь — не бійтеся. Говоріть. Діліться. Шукайте своїх. Вони обов’язково знайдуться. І допоможуть зробити перший крок.