Моє життя, глухота і музика
У моїй голові досі звучать мелодії, які я слухав із дитинства: піаніно, техно, лаундж, електроніка… Вони залишилися зі мною, навіть якщо зараз я вже не можу їх почути. Моє життя без звуків почалося після вакцинації від COVID-19, коли я остаточно втратив слух. Так, я з дитинства чув погано, але коли одягав навушники, вмикав звук на максимум і поринав у музику, я чув кожну ноту, кожен ритм. Тепер це стало недосяжним.
Мені дуже шкода, що я більше не можу чути. Адже музика завжди була для мене джерелом натхнення, наче порталом у космос чи паралельний вимір. Вона переносила мене у всесвіт, де я літав, мріяв, творив.
Моя блакитна мрія
З дитинства я мріяв стати ді-джеєм: створювати власні треки, ремікси та жити музикою, яка б супроводжувала мене завжди. Це була моя найбільша мрія, яка надихала мене кожного дня. Але тепер, коли я повністю втратив слух і це стало частиною мого життя, ця мрія здається недосяжною. Глухота і музика тепер здаються такими, що не можуть існувати разом.
Проте навіть зараз, коли я більше не чую звуків, музика залишається зі мною. У своїй уяві я продовжую творити мелодії, які живуть у моєму серці. Мрії не зникають, навіть якщо їхня форма змінюється. Вони залишаються частиною нас, нагадуючи, що рухатися вперед можна завжди, навіть у новій реальності.
Мої легенди музики
- Moby
- Tycho
- Daft Punk
- Boards of Canada
- Faithless
- Scooter
- Michael Jackson
- Enigma
- Depeche Mode
- Oasis
- Planet Funk
- Друга Ріка
Остання мелодія, яку я чув і яка залишилася в моїй пам’яті, була "Disconnect" від Tycho. Я слухав музику майже щодня, аж до 2021 року. Тепер я чую лише «жжж», «шшш», «ббб»… і все. Це сумно, але я продовжую жити.
Мій вибір і мій шлях
Я багато думав про кохлеарну імплантацію, але досі не можу наважитися на цей крок. Я розумію, що це не просте рішення, яке одразу змінить усе. Це складний і тривалий процес, який вимагає великої роботи над собою, терпіння і зусиль. І саме це змушує мене замислитися: чи готовий я до цього? Чи дійсно це те, що мені потрібно? Замість того, щоб зосереджуватися лише на поверненні слуху, я вирішив спрямувати свої сили на те, що можу змінити вже сьогодні.
Я обираю зосередитися на інших аспектах свого життя. Хочу вивчати нові мови, опановувати нові професії та розвиватися в напрямках, які приносять мені радість і натхнення без слуху. Бути глухим – це не вирок, а унікальний спосіб сприймати світ. Я вже щасливий, і цей 3%, який би додав слух, не зробить мене повністю задоволеним, якщо я не працюватиму над собою. Щастя – це не те, що нам дається, а те, що ми створюємо власними зусиллями, і я обираю творити його щодня.
Так, музика заспокоює. Так, музика надихає. Так, музика була важливою частиною мого життя. Але я обираю свій шлях. Бути глухим – це теж життя, і воно має свої переваги. Я не чую щоденних повітряних тривог, звуків іранських «шахедів» чи обстрілів. І це, погодьтеся, теж свого роду спокій і великий плюс.
Моя історія сьогодні
Музика залишиться в моєму серці назавжди. Вона стала частиною мене, моїх спогадів і мрій. Навіть у моєму житті без звуків я відчуваю її вібрації у своїй душі. Кожна мелодія, яку я пам’ятаю, нагадує мені про те, як важливо цінувати моменти, які роблять нас щасливими.
Я вірю, що навіть у найскладніших обставинах можна знайти нові можливості. Життя – це мелодія, і кожен із нас здатен створити свою гармонію. Не бійтеся змінювати своє життя, шукати нові шляхи і відкривати нові горизонти. Адже справжнє щастя – це не те, що ми втрачаємо, а те, що ми створюємо своїми руками і серцем.
