На полотні «Зворотний небокрай. Буча» зафіксовано отвір від ракети, що влучила в парк мирного міста. Це не просто абстрактна пляма на ландшафті — це рана на тілі України, відкрита і пульсуюча. Вона стала немов вікном у підземний світ, що порушив природний порядок речей, наче небо перевернулося. Назва картини говорить про порушення гармонії, коли замість простору й повітря — воронка, що поглинає тишу.
Цей твір — візуальне свідчення того, що сталося в Бучі, де агресія залишила не лише руйнування, а й біль, який досі відлунює в серцях. Він поєднує документальність і метафору, розкриваючи внутрішній біль крізь образотворчий мінімалізм. Картина говорить без слів, і ця мовчазна промова сильніша за тисячі репортажів.
