Ця робота відображає трагічну реальність українського міста Ізюм після приходу так званого «рузького мира». Разом із ним приходять смерть, кров, біль, руйнування та безліч трагедій. На полотні я передав свої емоції — це серце, поранене від того, що наш дім руйнується щодня, але все ще тримається.
Особливе місце в цій роботі займає зруйнований будинок УТОГ. Для нас УТОГ — це не просто будівля, це наша сім’я, наше життя, наші батьки. Руйнування УТОГу — це символ втрати, яка торкається кожного з нас. Це місце, де ми завжди знаходили підтримку, спілкування та єдність, тепер стало жертвою війни.
Зруйновані будинки, обгорілі школи та спустошені вулиці — це не просто картини війни, це реальність, яку ми переживаємо щодня. Кожна деталь на полотні має свій сенс, кожен мазок передає біль і стійкість.
Робота під назвою «Руйнація. Ізюм» — це крик про те, що ми повинні бачити, чути та діяти. Вона нагадує про те, що війна залишає глибокий слід у кожному з нас, але водночас закликає до єдності та боротьби за майбутнє.
