У цьому мінімалістичному творі «Повітряна тривога» на полотні 120×120 см передано стан невизначеності та напруги, що став частиною щоденного життя українців під час війни. Глибокий рожевий фон символізує тишу й любов до країни, а тонка лінія блакитного й жовтого кольору — це наш прапор, який для мене став образом надії, незламності та сильної віри в перемогу. Цей образ говорить про боротьбу не лише з фізичною небезпекою, а й з внутрішнім страхом — тим, що неможливо передати словами, лише поглядом. Це мій світ, у якому я не чую від народження.
Я глухий з дитинства, і від початку повномасштабної війни досі не чую звуків повітряної тривоги. Але попри цю тишу, живу у постійній готовності. Цей твір народжений у час тривоги — буквально під звуки сирени, якої я не чув. Він промовляє мовою емоцій — про біль, реальність і темряву нашого часу. Картина несе глибоке послання, що здатен почути кожен — серцем, навіть коли світ навколо мовчить.
