Ця робота є метафорою трагічних подій, що сталось в Маріуполі та на заводі "Азовсталь". Хоча я ніколи не був у цьому місті, воно стало для мене символом мучених міст України, де мирне життя було жорстоко зруйноване війною. Кожен раз, коли малюю, намагаюсь уявити, яким був Маріуполь до початку конфлікту — процвітаючим містом, повним життя, сподівань та мрій про майбутнє.
Зображення протитанкових їжаків на чорній, обожжені землі нагадує про страшні наслідки війни: руйнування, загублені життя та недоступність до рідного міста. Але навіть у цій темній реальності, рожеве небо на моєму полотні свідчить про надію на краще майбутнє. Цей колір передає любов до України, хвилювання за її долю та впевненість у тому, що перемога буде за нами.
Малюнок став моїм особистим способом підтримати всі ті родини, які пережили цю трагедію. Він є частиною моєї творчої історії, яка пов'язана з болями і надіями сучасної України. Через цю роботу хочу показати, що навіть у найтемніші часи ми можемо знайти промінь світла, який наповнює нас силами йде далі.
